Кетски в Украине. Как начинался фрирайд на ратраках на Драгобрате

25 октября, 2021

Фрирайд-туры. Найди свой паудер!

Фрірайд на Драгобраті – один з найбільш доступних та цікавих у всій Країні. Тут зійшлися всі карти: і природньо-погодні особливості із довгим і достатньо стабільним сніжним періодом, і повноцінна гірськолижна інфраструктура з проживанням на будь-який смак та гаманець, підйомниками та розвагами, а також фантастично різноманітний рельєф, школи фрірайду і кетскі (катання фрірайду на ратраках*).

* Кетскі дозволяє райдерам без особливих зусиль потрапити в справді унікальні локації, недоступні з верхніх станцій підйомників.

Але ж як все починалося? Чому саме Драгобрат став меккою українського фрірайду та беккантрі? Читайте нижче.

Про те, як розвивався гірськолижний рух на Драгобраті та про зародження фрірайду на його схилах ми запитали у Михайла Журавля – його родина була однієї з найперших, хто почав на Драгобраті бізнес, зараз пропонує послуги проживання в садибі “Журавель”, а Михайло – один з найкращих інструкторів зі сноуборду на Драгобраті, фрірайд та скітур гід, а також у Андрія Ненька, керівника школи фрірайду та гіду компанії Golden Ride та Kuluar Freeride.

Михайло, скажи, як давно твоя родина працює на Драгобраті, з чого все починалося?

Все почалося з мого діда Журавльова Олександра Афанасійовича, він в гірськолижному спорті великий ентузіаст. Довгий час працював тренером в Ясінянській гірськолижній школі. Ще до появи Драгобрату, як курорту, вони проводили там збори – везли туди переносні підйомники, бо сніг лежав аж до червня. 

Щоб ви розуміли це були 70-80ті роки минулого століття 🙂

Свій будинок на Драгобраті дід збудував в 1997, коли мені було 7 років, з того часу я там кожну зиму від початку й до кінця снігу.

Знаю, що ти займався гірськолижним спортом? Розкажи, як від “зубочисток”-слаломок ти прийшов до сноу- та навіть сплітборду?

На лижі я став в 1996 році, вибору тоді не було – або ти стаєш на лижі, або на лижі )))

Так як по батьковій лінії всі професійні гірськолижники, а дід з бабцею тренери, то внук  має тренуватись. Але мені з дитинства не цікаві були досягнення за які ти отримаєш грамоту, а от просто кататись – це був кайф, досі люблю відчуття в тілі під час їзди.

Я йшов кататися зранку і повертався коли вже підйомники вимикались, завжди мене тягнуло за межі траси, там де не всі можуть проїхати. І от в 2002 я побачив на Драгобраті сноубордиста, з того моменту все пішло інакше. Це досить суттєво вплинуло на моє життя. Для мене сноубординг – це не про адреналін чи екстрим – це процес, ритуал. Якщо є можливість кататись, я катаюсь і тут важлива не кількість, а якість – так я прийшов до спліта. Люблю природу, люблю тишу, обожнюю ходити і довго вибирати схил для спуску, сплідборд підходить для цього ідеально

Сплітборд. Чи має він майбутнє в Україні?

Звісно ж має і це майбутнє вже настало! Просто він вимагає певних умов, які далеко не всім підходять. Перше – це твій фізичний стан, друге – це можливість придбати необхідне спорядження (воно далеко не дешеве), тому у нас практично нема прокатів, де люди могли б спробувати і вирішити – треба воно їм чи ні. Є ще третє, четверте й п‘яте але я про то не буду казати)

Фрірайд на Драгобраті – як ти бачиш його розвиток в найближчі 5 років?

Фрірайд на Драгобраті… Я бачу два напрямки: ратраки і скітур. 70% людей будуть лізти на ратрак, 30% – будуть скітурити. Люди починають цікавитись лавинною безпекою і це добре, бо є ті хто може проводити лекції та навчати поводженню в горах – аби було бажання. І краще хай воно буде, не варто недооцінювати «малі Карпати».

На твою думку, чим так привабливий Драгобрат?

Мені важко дати об‘єктивну думку, бо я тут живу. Із спостережень за приїжджими, бачу що їм подобається місце, природа. Тут вона дуже різноманітна. Сніг тут природній, його не буду навіть порівнювати зі стріляним з гармат!

Якби в одну секунду можна було щось змінити на Драгобраті – це б було?…

Очистні системи, чисті струмки без каналізації, організований вивіз вторсировини, екологічна інспекція. Це, як на мене, основа. Поки ми не почнемо дбати про природу Драгобрат буде ставати гіршим. Інфраструктура, дорога, єдиний скіпас – це все також потрібно, але тільки після того, як ми навчимося ЕКОЛОГІЧНО поводитись та ЕКОЛОГІЧНО вести бізнес.

Яка твоя сніжна мрія, де було би цікаво покататися?

Моя сніжна мрія це високі гори: Альпи , Кавказ, Гімалаї, Північна Америка. Хочу покататись десь там, але видно не достатньо, бо ще ніде не був)))

Що порадиш фрірайдерам-початківцям?

Покращуйте техніку, вивчайте гори, дізнавайтесь, які є причини та наслідки нещасних випадків через халатне ставлення. Не дозволяйте амбіціям брати верх, будьте чесними з собою. Дбайте про здоров‘я – бо без нього не буде ніякого фрірайду ))

Дякую, Михайло! До зустрічі на схилах Драгобрату.

Що скаже нам Андрій Ненько, людина, яка стояла у витоків кетскі фрірайду на Драгобраті?

Андрію, привіт! Для початку, з чого і як починався сноуборд для тебе?

Мій сноуборд-шлях розпочався абсолютно нестандартно: ще у 2008 році з придбанням першого сноубордичного комплекту. Це була базова all-mountain модель, стандартні кріплення та черевики. Цікаво, що перш ніж навчитися перекантовуватися, вже у перший свій сезон я почав стрибати та робити фрістайл трюки. Прогрес пішов дуже швидко, бо перед цим я активно займався таеквондо і тіло було у відмінній формі. Мабуть вже тоді стало зрозуміло, що просто катання по трасам – це не для мене.

Як трапилося, що з усіх гірськолижних курортів світу і України, доля занесла тебе саме на Драгобрат?

Драгобрат – це справді унікальне місце і у мене враження, що він сам мене покликав. За більше десяти років роботи з клієнтами в цьому місці я розумію, що Драгобрат не залишає нікого байдужим! Ти (або радше він) або не приймаєш його, або закохуєшся на все життя. Мій випадок, якраз, другий – у нас із Драгобратом взаємна любов. 

У мій перший день на Дразі був непроглядний туман – суцільне молоком, і було геть не зрозуміло, де ти знаходишся і куди взагалі їхати. А ось на другий трапилася магія – з такого ж молока, піднімаючись на бугелі Курятні, ми виїхали над хмарами в яскраве сонце і тільки засніжені вершини стирчали вище хмар. Той, хто хоч раз був в горах вище хмар зрозуміє мене – це дивовижне видовище, коли здається, що ти стаєш ближче до самого Бога.

Ти стояв у витоків зародження фрірайду на Драгобраті, як явища. Розкажи, як це було?

Невдовзі після того, як я почав їздити на Драгобрат, я переїхав жити у Карпати в місто Косів. Вже тоді були популярні автобусні тури в Буковель/Драгобрат і ми заснували свою компанію. Драгобрат приваблював своїми можливостями у позатрасовому катанні. В ті роки на фрірайд на Драгобраті виїжджали лише на Жандарм і Близницю. Дехто вже катав досить серйозні споти – схили Близниць і так звані “Сельодки” або “Церкви” (технічно складні спуски з кутом нахилу більше 45 градусів). Вже в той час або з гк Драгобрат, або з верхньої станції підйомника Карпатська Чайка і до Жандарму почали їздити ратраки (на той момент це більш нагадувало свого роду сноу-таксі і послуга коштувала 50 грн/людини за один підйом). Найпоширенішим запитанням після висадки з ратраку було щось типу: “ок, а куди тут їхати?”.
Власне ми в наших турах відмовились від розповсюдженого алкотрешу і зайняли нішу саме фрірайду. Вже тоді почались перші вилазки у сайдкантрі (беккантрі) на Застіжжя.
Пам’ятаю, як старенький ратрак Тараса Ковбаснюка робив перші спуски на зворотню сторону Стогу. Ми навіть вже внизу після спуску завели групою цей ратрак “з товкача”, коли у нього сів аккумулятор 🙂 Але початок кетскі було покладено.

Вже тоді я розумів, що самі цікаві схили і найкращий сніг знаходиться десь там трохи далі, і для того, щоб мати змогу його розкатувати, райдеру треба постійно рости, вчитися техніці, а також іншим складовим фрірайду. Тому що фрірайд – це не про лижі, це вже про гори. І це точно не про пункт призначення, а про шлях. 

Для мене серйозним level-up, зміною світогляду та підходу до гірськолижного бізнесу стали ті сезони, які я провів у великих горах Кавказу, працюючи з компанією Wild Guru. Там вже гіди працювали за міжнародними гірським стандартами якості і це відкрило мені очі на абсолютно інший підхід до фрірайду та ставлення до самих клієнтів і їхньої безпеки. За ті два сезони були обкатані всі можливі споти для катання в околицях Гудаурі та Великого Кавказу, в тому числі були зроблені першопроїзди в цікавих та іноді стрьомних локаціях. Вишенькою на торті того періоду стала скі-альп експедиція на Тянь-Шань і розкатка льодовика Туюк-Су.

Кетскі. Чому саме на Драгобраті? 

Взагалі кетскі – це дуже крута пропозиція для фрірайду, з доволі низьким порогом входу для райдера. Тут не потрібно великих трудозатрат, щоб дістатися до старту маршруту пішки (бутпакінг), або на скітурі – тебе возять. За день клієнт може розкатати від 6-8 спусків різного ступеню складності – від широких полів цілини до крутих і стрімких кулуарів, powder pillows і дропів. Catskiing набагато більш фінансово доступна послуга ніж її літаючий аналог – Heliskiing. По-перше, це на порядок дешевше, а по-друге, набагато простіший risk management. На гвинтокрилі виліт можливий за справді ідеальних погодних умов, коли ратрак з досвідченими гідами може безпечно виїхати у мінливу хмарність.

Заброска райдерів на спот за допомогою ратраку – дуже популярний у всьому світі вид фрірайду.

Чому саме Драгобрат? Свидовецький хребет, на якому розташований гк Драгобрат, – це справді зручне місце для проїзду самого ратраку і супер різноманітне для катання. Великі масштаби альпійської та лісової зони дозволяють катати як при хорошій видимості, так і знайти правильні локації у фірмових “Драгобратських ялиночках” під час обмеженої видимості.

Чи популярний Драгобрат закордоном? І, якщо так, що саме в ньому так приваблює райдерів?

Завдяки розвитку скітуру та фрірайду на Драгобраті, а також дякуючи його суворій красі і свого роду “дикості”, серед клієнтів у нас часто зустрічаються і європейці (або ласкаво “європулі”). Сам курорт хоч і розташований на відносно невеликих висотах – 1300-1881м – але має всі характеристики високогірного. Охоплює три зони: лісова, субальпійська та альпійська, має відповідний рельєф і величезну територію за межами гірськолижної інфраструктури, придатну для беккантрі.
Якщо порівнювати вартість послуги catski в Україні та, умовно кажучи, в США/Канаді, різниця в ціні буде колосальна. Окрім того, за словами наших друзів і клієнтів із-за кордону, у нас відносно недорого, але  смачно готують і весело частують.

Я вважаю, що розвиток таких напрямків у фрірайді, як catski та скітур – абсолютно правильний та класний крок для популяризації Драгобрату серед райдерів з інших країн. Це – крок у майбутнє!

Чого, на твою думку, бракує Україні, щоб стати потужним фрірайд спотом для іноземців?

В першу чергу, нам не вистачає розвиненої гірськолижної інфраструктури. Якщо казати про Драгобрат, то це і адекватний під’їзд до курорту, і єдиний скіпас, і належна утилізація відходів життєдіяльності готелів, співпраця та колаборації бізнесів один з одним. Другий, не менш важливий, фактор – це грамотний підхід (за світовими стандартами якості) тих, хто надає послуги фрірайду. 

Серед основних завдань школи фрірайду Golden Ride та кетскі сафарі є якраз розвиток послуги фрірайду за такими високими стандартами. Фрірайд має бути безпечним!

Якщо казати про те, як побудований фрірайд напрямок в Європі, то тут з клієнтами працюють професійні гіди з відповідною освітою та кваліфікацією, мають відповідну оплату своєї праці – тобто клієнт знає за що він платить, фрірайд маршрути в межах певного регіону чітко прописані, працюють лавинні служби та прогнози. 

На жаль, в Україні люди ще тільки звикають думати в перспективі 5-10 і більше років вперед, для цього потрібно співпрацювати, відкриватися і розвиватися. Багато хто скоріше думають, як швидко і сьогодні зрубити куш та й не паритися днем завтрашнім. Але це безперспективно, треба думати наперед.

Які твої плани на сезон?

Цього сезону ми разом з сім’єю Журавльових та особисто Михайлом, а також із компанією Кулуар, що є лідером на ринку туристичних подорожей в Україні, запускаємо послугу кетскі-сафарі на ратраці, а також плануємо спробувати абсолютно новий продукт – кетскі беккантрі. Окрім того, продовжимо проводити школи фрірайду для лижників та сноубордистів, будемо розвивати скітур на Свидовецькому хребті та в цілому, в Україні. Саме це – передові європейські лижні тренди, які ми, із кількарічним запізненням, наздоганяємо.

Які фрірайд мрії маєш?

Як гід мрію про сильних та цікавих клієнтів, з якими і сам розвиваєшся, а їм відкриваєш нові горизонти в катанні фрірайду.

Як райдер мрію та планую серйозні експедиції на Аляску, Гімалаї та в екзотичні високогірні системи.

Що порадиш фрірайдеру-початківцю?

Дуже раджу підійти до питання фрірайду відповідально та серйозно. Обов’язково займайтесь ЗФП і вдосконалюйте ПРАВИЛЬНУ техніку, не вчіться у друзів, бо вони часто несвідомо роблять вам ведмежу послугу, навчаючи неправильній техніці, а краще із інструктором, який вчить по міжнародній методиці. Тому що помилки у техніці на трасі не дуже помітні, а при виході на природній сніг одразу вилазять боком. Перевчитися з неправильного на правильне значно важче, ніж навчитися з нуля.
Не нехтуйте безпекою, пройдіть школи фрірайду – там вже все розкладено по поличках – врешті решт зекономите і час і гроші на розвитку і захистите себе від непотрібних помилок. Та ретельно обирайте тих, з ким катаєте – або дійсно надійні партнери по команді, або перевірені кваліфіковані гіди!

0 0 голоса
Article Rating
Подписаться
Уведомить о
guest
0 Comments
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии